Ласкаво просимо до вигаданого світу, де живе душа. Звичайно, ніякого потойбіччя немає, і душа йде разом зі свідомістю. Поняття про інший світ навіть у віруючих не змінюють ставлення до смерті, як до абсолютного злу. Але це саме живої душі неспокійно від того, що поруч більше ніколи не буде близької людини. По-моєму, треба не так турбуватися про душу покійного, як уважно вдивитися в те, як сприймається його смерть живими. Як сприймалося його життя? Як ми ставимося до свого життя? Ця повість пропонує піддивитися за світом живих з того, з іншого боку, якби вона була, якби містика мала хоч найменше обґрунтування, а в нас — втіху.