Протопоп Авакум Петров (або Авакум Петрович, 1620–1682) належить до найяскравіших постатей російської історії. З незвичайною силою виявив він світові ті якості, в яких відобразилася російська людина у всьому різноманітті її характеру,— незламну волю, силу духу, пристрасність, готовність до самопожертви в ім'я великої ідеї. Крім того, Авакум — безперечно, геніальний письменник, який на століття випередив свій час. Написане ним у пустозерському ув'язненні автобіографічне «Житіє» — жанр насамперед немислимий у вітчизняній літературі! — один із найсильніших творів не лише російської, а й світової словесності. Представлена в серії «ЖЗЛ» книга про нього багато в чому незвичайна. Насамперед тому, що вона належить перу старообрядницького історика і дає саме старообрядницький, багато в чому незвичний та несподіваний для непідготовленого читача погляд і на біографію «вогнепального» протопопа, і на церковний розкол другої половини XVII століття, і на всю російську історію цього та наступного часу .