Для багатьох старообрядництво представляється сьогодні чимось свідомо відсталим, що належить давно минулій епосі. Страшні лісові «гарі» — добровільні спалення десятків і сотень людей у минулому; якісь неписьменні бабусі, що продовжують незрозуміло навіщо хреститися двома пальцями і замикати свої колодязі на замок; фанатики, що відгородилися від світу… Але це уявлення, що склалося під впливом офіційної пропаганди (спочатку місіонерської, потім радянської), далеке від істини. Мало хто знає, що лише завдяки старообрядцям вдалося зберегти такі чудеса вітчизняної культури, як давньоруський іконопис та знаменний спів, багато традиційних народних промислів; що найвидатнішими російськими підприємцями XIX — початку XX століття були якраз вихідці зі старообрядців — знамениті династії Морозових і Рябушинських, Гучкових та Солдатенкових. Особливо глибоке коріння старообрядництво пустило на Російській Півночі, що довгі роки служив «заповідником» традиційної культури, що нині переживає своє відродження. Про минуле і сьогодення «істинного православ'я», про повсякденне життя старовірів XVIII–XIX століть і ХХІ століття, що настав, розповідається в цій книзі. І якнайактуальніше звучить головний висновок її автора: той безцінний духовний досвід, який старовіри винесли зі свого «догляду», має стати надбанням всього людства — можливо, це останній шанс не тільки для Росії, яка перебуває в глибокій духовній кризі, а й для агонізуючого Заходу, який ґрунтовно забув про своє християнське походження.