«Чи подумки: ти помер, не встигнувши завести собі сторінки, від тебе не залишилося жодного листування, але це не додало нічого до твоєї смерті, а, навпаки, відібрало в неї…» Герой дорослого Дмитра Гаричева пише лист загиблому другу юності, згадуючи спільний досвід проживання у похмурому підмосковному селищі. Епоха кінця 1990-х - початку 2000-х, ще до ладу не осмислена в сучасній російській літературі, стає основним простором і героєм оповідання. Перші любовні досліди, підліткові страхи, поїздки на нічних електричках... Реальності, в якій все це відбувалося, вже немає, як немає в живих друга-адресата, але оповідач уперто воскресає їх у пам'яті, щоб відповісти самому собі на запитання: куди ведуть ці спогади - До раю чи пекла? Дмитро Гарічев – поет, прозаїк, лауреат премії Андрія Білого та премії «Московський рахунок», автор книг «Після всіх собак», «Хлопчики» та «Казки для мертвих дітей».