С.П. Мельгунов – найбільший історик російського зарубіжжя, а можливо, і всієї вітчизняної науки XX століття з цих питань. До революції він був визнаним авторитетом з історії російської церкви, передусім старообрядництва, сектантства. Під його редакцією вийшли багатотомні колективні праці, що становлять гордість російської історіографії: "Велика реформа 19 лютого 1861" (7 т.), "Вітчизняна війна і російське суспільство" (6 т.), "Масонство в його минулому і теперішньому" (З т.). У 1913 році спільно з В.І. "Березневі дні 1917 року", "Доля імператора Миколи II після зречення. Історико-критичні нариси". Вони становлять яскраву, насичену живим подихом часу хроніку бунтівних років, що зламали долю Росії. Цю хроніку відрізняють найбагатше використання історичних джерел, об'єктивна оцінка того, що відбувалося, публіцистичне биття авторської думки, документальні фотографії.