Проникливий роман про те, як це – існувати в бурхливих потоках інформації у передчутті глобальної катастрофи. Ліззі, яка багато років працює в бібліотеці, тепер взялася ще й відповідати на листи, що приходять на пошту подкасту про те, що весь світ летить у тартарари. Сюди пишуть лише психи та скиглики – так вона опинилася в океані страхів та домислів про зміну клімату та кінець цивілізації. А тим часом лікар прописує Ліззі платівку від скрегочення зубами. Її чоловік читає під ковдрою історію давньої війни. Сплячий собака смикає лапами, ніби кудись біжить. Син запитує: А ти точно моя мама? Іноді ти дуже зла». Схоже, життя – це суцільне безумство, але диво в тому, що в цьому абсурдному світі все пов'язане. Оманливо легка, написана короткими абзацами-замальовками, ніби на бігу, книга напхана гострими спостереженнями, разючими фактами та по-справжньому складними почуттями.