XXII століття. Світом правлять корпорації. Людство безповоротно поділено на вищих (тих, чиї сім'ї керують корпораціями, отже, і всім світом) та інших. Завдяки досягненням медицини, вищі майже не старіють — вони розумніші, швидші і сильніші за «звичайну» людину. Решта людства майже повністю зайнята особистим виживанням і взаємним пожиранням, сподіваючись пробитися ближче до годівниці. Здається, що «кінець часів» вже настав. Науковий прогрес та космічна експансія штучно обмежені. Вищим не потрібні їхні непередбачувані подарунки, вони й так мають все, що могли б тільки побажати. Здається, що тепер так буде завжди: сторіччя чи тисячоліття застою та повільного вичерпання залишків корисних копалин. Поки одного разу банда малолітньої шпани з нетрів не знаходить у покинутому, ще часів Радянського Союзу, військовому бункері ламповий штучний інтелект. Вони примудряються запустити його, а інтелект виявляється здатним прокинутися. Холодний розум побудований на теплій ламповій елементарній основі. Він не знає сумнівів. Він не може здатися. Задані творцями, що давно спочивали в землі, основні парадигми за жодних обставин не підлягають перегляду. Чи зможе один древній штучний інтелект, побудований на безнадійно застарілій матеріально-технічній базі, сколихнути цей застиглий світ непривабливого майбутнього? Чи здатний він впоратися з феодального-капіталістичного майбутнього корпораціями-гігантами, що захопили світ? Стародавній демон прокинувся. Останнє збережене з безлічі втілених у металі досягнень науково-технічної сили древньої «імперії зла» раптом ожило в сьогоденні. У світу немає шансів залишитися незмінним. Жанрова приналежність роману: трохи стебний, трохи серйозний кіберпанк зі стилізацією під хохлому. . Тільки ІІ аж ніяк не божевільний. Принаймні не більше, ніж його творці.