Дивна річ: при всій різноманітті та різноманітності романів, що описують різні ігрові реальності, досі світ замку Вольфенштейн промальований лише в коміксах. Книжку «Wolfenstein. Глибині» можна віднести до таких першопрохідників дуже умовно. По-перше, Деніел Вотерс звертається до ігор саме останньої хвилі, моделюючи альтернативну історію, залишаючи за бортом події 1943 року. А по-друге, цей твір — більш графічний, ніж літературний. Але ж одного разу, взявши високу планку, і аркада, і містичний шутер з усіма наступними сіквелами та триквелами сюжетно жодного разу не скотився до банальності. Цю гру знають і пам'ятають усі! Автори "Вельтаншаунга" теж не опускаються до покрокового опису проходження рівнів. І, як би, головний герой біжить вперед, залишаючи за собою гори трупів, але в знайомих всім локаціях з'являється щось живе і справжнє. До звичного антуражу чорної твердині вриваються несподівані герої та артефакти, вплітаються сучасні музичні лейтмотиви російського року.