Наш сучасник Саша Іллінський вже цілком освоївся в тілі Великого князя Олександра Олександровича, та й побут позаминулого століття вже не здається таким жахливим, як у перші дні. Писати пером уже виходить і з французьким набагато краще. Чого не можна сказати про німецьку, танці та верхову їзду. Та й із рушничними прийомами, чесно кажучи, не дуже. А попереду кадетський табір, а потім навчальний рік. І якби тільки це! Те, що захоплює інтелігентів із салону Олени Павлівни, дивує пана Герцена в Лондоні і змушує бачити в Саші нового Петра Великого, чомусь не дуже подобається тату — ДЕРЖАВІ Олександру Миколайовичу. А вихователям генералам Гогелю і Зінов'єву — і поготів. І старший брат государ цесаревич Нікса (якого, між іншим, треба рятувати) починає бачити в Саші суперника.