«Якби мені дали книгу з таким автором на обкладинці, я б одразу зрозумів, що це містифікація. Навіщо Джон? Як у цього Джона може бути прізвище Шемякін?! Безглуздя якась. Якби мені сказали, що в жилах автора химерно змішалася бурхлива кров камчадалів і шотландців, уральських старовірів, німців і маньчжур, я б утвердився на думці, що це очевидний фейк. Якби я дізнався, що автор, історик за освітою, навчався також духовної семінарії, чомусь рік ходив на танкері в Тихому океані, запевняючи команду, що він першокласний кок, працював приймачем склотари, заступником голови адміністрації міста Самари, а в результаті став виробником систем очищення нафтопродуктів, торговцем віскі та батьком численного сімейства, я б відразу заявив, що такої зигзагоподібної долі не буває. А якщо навіть і буває, то за межами лікарняних стін виглядає дикувато. Та й нехай. Короткі історії божевілля про мене самого і мого великого сімейства від цього гірше не стануть. Навіть навпаки. Читайте їх з почуттям заслуженої переваги - вас це почуття ніколи не підводило, не підведе і тепер ». викликають фурор у Рунеті та інтенсивно розходяться на афоризми.