"Для чого наш брат актор пише мемуарні книги?" — запитує Михайло Козаков і відповідає собі та іншим так, як він розуміє і відчуває: "Якщо щось пережите не зіграно, не поставлено, не охоплено хоча б на сторінках щоденника, воно ніби й не існувало зовсім. А оскільки актор професія залежна, яка залежить від п'єси, сценарію, грошей на фільм чи спектакль, то деяким з нас нічого не залишається, як писати: хто, що і як вміє. , звільнитися від болю. Козаков написав книгу-спогад, книгу-роздум, книгу-сповідь. Автор часом дуже різкий у своїх судженнях, часом отруйно саркастичний, часом щемливо беззахисний, часом дуже суперечливий. Але завжди беззастережно щирий.