УИЛЛОУЇї душа пам'ятала все. Знала, що таке самотність у величезному місті.І як бачити лише темряву, коли кругом обпалююче світло.Вона збігала від світу на сторінки книг.На прослуховуванні кричала. Це крик був з нею усередині. Кожну хвилину.Їй потрібна була ця роль, щоб вигнати своїх демонів і набути спокою. А потім - просто зникнути, не залишивши сліду.Безневинна надія. Яка розлетиться на мільйон чортових осколків.АЙЗЕКВін був гладким клинком. Різав поглядом.Він немов прийшов з іншого світу. До нього не можна було доторкнутися.Він грав так, що на очах у усіх виступали сльози. А біль розчинявся.Сцена стала для нього схожа на очищення: стільки гніву і жалю.Він мріяв набути свого власного голосу і поїхати геть з цього міста.Його талант - це усе, що у нього було. Поки не з'явилася вона.