ЗЕЛЬДАДесять років тому викрали мою молодшу сестру. Її не вдалося врятувати.Я ніколи не плакала. Але виливала біль у своєму графічному романі.Моя героїня гналася за викрадачами дітей, щоб перешкодити їм виконати свій задум.Коли все стало якнайгірше, я познайомилася з Бекеттом.Його серце було добрим, але душа тонула в мороці власного минулого.Він відчував провину, як і я.БЕКЕТТЯ покінчив з майбутнім коли пішов на той злочин, вчинивши пекельну дурість.Мій шлях не був вистелений трояндами. Я був бідний і отчаян.У світі стільки бруду, що, коли знаходиш світло, тягнешся до нього щосили.Зельда була саме такою. Красива, творча, із зеленими очима.Ми усі здійснюємо помилки. Але є ті, які виправити вже не можна.Я не можу і не хочу псувати їй життя.Жаль роз'їдав її серце, не даючи шансу на спокутування.Відчуття провини спалювало його зсередини, немов пожежа.Чи зможуть вони набути сил, щоб жити далі?