Олега Зайончковського називають одним із найоригінальніших сучасних російських прозаїків. Його романи «Петрович», «Сергєєв і містечко», «Щастя можливо», «Загул» увійшли до шорт-листів престижних літературних премій: «Російський Букер», «Велика книга» та «Національний бестселер». Герой роману «Тимошина проза» – офісний службовець наприкінці будь-яких кар'єрних шансів. Його пристрасть – література, хоче стати письменником. Саме це займає всі його думки, і він сподівається зустріти «жінку своєї мрії». І зустрічає. Але роман із нею якось не задається, так само, як і роман із літературою. Нове повернення до святої російської теми «маленької людини»? Або «чи не пародія він»?