Сила слов'ян, стійкість і міць їхньої мови, глибина культури та серединне становище на континенті походять із сприйняття слов'янством більшості найбільших культурно-етичних явищ, що відбувалися в Євразії протягом V тис. до н. е. — ІІ тис. н. е. Слов'яни сприйняли і поглинули не тільки безліч переселень індоєвропейських кочівників, що йшли до Європи зі степів Середньої Азії, Південного Сибіру, Уралу, з низовин Волги, Дону, Дніпра. Слов'яни стали безпосередніми наступниками великих археологічних культур осілого індоєвропейського населення центру та сходу Європи, зокрема на землях історичної Русі. Видима податливість і поступливість слов'ян, їх терпимість до інших культур і народів є плід тисячоліть, безперервної низки зіткнень і перемог слов'ян над завойовниками, що вторглися в їхнє середовище. Вроджена широта і співучасть слов'янської природи, її безшабашність і часом не знаюча меж завзятість — це також результат усвідомлення слов'янами величезності своїх земель, невичерпності та неосяжності багатств.