".Походи до психотерапевта більше не допомагали. Навпаки, Алісі почало здаватися, що після того, як вона вставала із зручною, обтягнутою дорогою шкірою кушетки і виходила з лікарського кабінету, ставало тільки гірше.І пігулки теж не допомагали. Тобто допомагали спочатку, перші пару місяців. У Аліси навіть виходило заснути і прокинутися без кошмарів. Чи кошмари ці були такими глибокими і захованими так далеко в глибинах підсвідомість, що просто не устигали за ніч вибратися назовні? Вона давно привчила себе спати мало, уривками, а прокидатися при першому ж тривожному дзвіночку. Підкинулася в холодному поту, з серцем, що тріпається в горлі, з придушеним ще уві сні криком. Вона навчилася виживати".