Книжка Світлани Алексієвич "Цинкові хлопчики" присвячена війні в Афганістані, коли десять років - з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності "Надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану". У результаті Афганська війна для обивателя довгий година залишалася невідомою, зовні гладкою, а головешці - майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати супротивника, навпаки, значно перевищувались. Але усі частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу. Заглядати всередину жартуй не дозволялося похоронів не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей. А хто повертався живимо - тій не міг знайти собі у мирному житті. Цієї війни наче не було. Булі лише скалічені та мертві хлопчики. І не тільки тілом, але й душею.