У книзі відомого російського письменника-фольклориста Бориса Вікторовича Шергіна (1893-1973) зібрані найвідоміші його твори, що виражають духовні багатства народного слова Руської Півночі. У творчості Шергіна виділяються дві основні манери оповідання: патетична та побутова. Перша використовується письменником в описах величної природи Півночі та славних діянь його народу та пов'язана з традицією давньоруської агіографії та фольклорної епіки. Друга, властива шергинському нарису вдач і побутової казки, орієнтована на оповідь - відтворення усного народного мовлення. Буденний, неприкрашений характер мови надає використання Шергіна просторіччя; широке запозичення «словесних перлів» - діалектних особливостей Російської Півночі; велика кількість влучних порівнянь і дотепних образних слів. У мові творів Шергіна представлені професійні словники корабельників, мореплавців, рибалок, художників Помор'я. У прозі письменника поєднуються висока літературна традиція та корінне спорідненість із фольклором.