Потрапив у шорт-лист премії Дугласа Стюарта за науково-популярну літературу та нагороди Комісії зі зв’язків із громадськістю в Новому Південному Південному Південному Південному Південному Південному Південному Південному Уельсі та найкращу науково-документальну книгу року. Я пішов занадто рано, до того, як танки вкотилися в Москву в 1991 році, і до того, як Горбачова поставили під варту домашній арешт під час невдалого державного перевороту. Я поїхав до того, як Росія та Україна стали окремими державами, до того, як відкрили архіви КДБ, до російської версії «Колеса Фортуни», до того, як у підручниках з’явилося слово «ГУЛАГ». Я поїхав ще до Чечні, до масових перейменувань міст і вулиць, до того, як можна було зайти в магазин і реально купити книги Бродського, Пастернака і Набокова. Я пішов занадто рано, я пропустив усе. Мене не було там, коли моє покоління було загнане в кут історією. Марія Тумаркіна подорожує зі своєю донькою-підлітком, яка народилася в Австралії, Біллі, назад до Росії та України, щоб на власні очі відчути сейсмічні зміни в рідній країні її сім’ї. Для Марії подорож назад не є простою прогулянкою спогадами. Розрізнене та розпорошене по всьому світу, її покоління зрештою населяло абсолютно різні реалії. Разом із дослідженням політичних і культурних наслідків сторіччя потрясінь Марія хотіла об’єднати світи своєї матері та доньки — різні континенти, історії та досвід, який вони охопили. Перед тим, як вони вирушили, Марія з тоскою уявила, як її та Біллі серця б’ються в унісон, коли вони подорожують у минуле, яке вони обидва могли зрозуміти, створюючи майже надлюдські зв’язки по дорозі. Але у випадку Марії та Біллі минуле було не просто іншою країною, а такою, якої більше не існувало. Інша країна — це історія шеститижневої подорожі, що охоплює три покоління, три життя та три глибоко різні, але глибоко взаємопов’язані історії матерів та daughters.Review

«Здебільшого її розповідь захоплююча, навіть хвилююча, і в книзі майже немає жодного мертвого слова. Точка зору Тумаркіна незмінно прониклива з накладенням гострого російського гумору».— Ейдж

«Літературна краса «Іншої країни» є переважно текстовою: численні шари пам’яті та рефлексії, переплетення історичних коментарів, культурної та літературної критики та особистий спогад. Це водночас подорож анекдотами, пронизаними бажанням і тугою, а також політично-культурне вікно на величезну частину історії 20-го століття».— Sydney Morning Herald