Повістю «Андрій Колосов» Тургенєв не лише зводив рахунки з власним юнацьким романтизмом та захопленою мрійливістю; він включався й у загальну боротьбу зі застарілими, але ще живими романтичними традиціями. Природно, що нова, хоча багато в чому ще й незріла, повість Тургенєва викликала схвалення Бєлінського: «„Андрій Колосов“ м. Т. Л. – розповідь надзвичайно чудова за прекрасною думкою: автор виявив у ньому багато розуму та таланту, а водночас і показав, що він не хотів зробити і половини того, що міг би зробити, тому й вийшла гарне оповідання там, де слід було вийти прекрасній повісті».