Все недовге життя Михайла Лермонтова сповнене фатальних збігів, ніби з двох можливостей розвитку подій – поганого та найгіршого – він завжди вибирав найгірше. Для нього, для його життя всі наслідки вибору були сумні, вони призводили до різких змін – небажаних, нещасних, непоправних. Але для справи, якою він займався, для літератури вони виявлялися добрими. Чим болючіше грає душею доля поета – тим голосніше і чистіше звучить його ліра. Це - незаперечний закон, хоча нічого доброго самому поетові він не обіцяє. Щастя в особистому житті, якого бажають іменинникам, із таким накресленням душі не буває. Дар небес для поета стає його прокляттям.