Його поява не передувалась якимись значними теоретичними дослідженнями чи сумнівами. Основним завданням при створенні Р-5 став вибір оптимальних розмірів і льотних характеристик відповідно до можливостей. Необхідність появи літака з вищими бойовими і льотними даними, ніж Р-1, що випускається серійно, у другій половині 1920-х років розумілася очевидною. Клас одномоторного розвідника, здатного виконувати функції легкого бомбардувальника та штурмовика, був у той період найпоширенішим; літаки цього були основою як радянських, і зарубіжних ВПС. У 1929 р. розвідники становили 82% від загальної кількості літаків у радянській бойовій авіації. Новий розвідник, який отримав позначення Р-5, з'явився на аеродромах вже на початку 30-х років, коли це співвідношення почало змінюватися на користь спеціалізованих військових апаратів. Тому Р-5 став багатоцільовою робочою машиною авіації, виконуючи функції бойового, транспортного, пасажирського літака.