Вже ранні твори Чингіза Айтматова (1928–2008) вирізняли особливий драматизм, складна проблематика, неоднозначне вирішення проблем. Поступово проникнення в таємниці життя, суть найважливіших питань сучасності поглибилося, розширилося охоплення життєвих подій, посилилися філософські мотиви; протиріччя, колізії досягли великої сили та виразності. У своєму осягненні законів буття, сенсу життя письменник набув особливого неповторного стилю, а образи досягли нового рівня символічності, висвітивши в багатьох з них чистоту помислів і красу душ. Великої Вітчизняної війни замінили батьків, що пішли на фронт, по-справжньому відчувають відповідальність за врожай. Доля та душевна драма старого Танабая – у центрі оповідання «Прощавай, Гульсари!». У повісті «Топольок мій у червоній косинці» розповідається про важке і нещасливе кохання, у «Джамілі» – про справжню красу справжнього почуття.