«Володінський космос, який не можна звести до жодного окремого літературного жанру, майстерно створений, поєднуючи елементи наукової фантастики з магічним реалізмом і політичними коментарями». — Ніколас Гаук, «Музика та література». Дія однієї з найсмішніших книжок Володіна «Бардо чи не Бардо» розгортається у його всесвіті невдалих революцій, радикального шаманізму та безладної номенклатури. У кожній із цих семи віньєт хтось помирає і має пройти через нього тибетське загробне життя, також відоме як Бардо. У Бардо душі блукають сорок дев’ять днів, перш ніж відроджуватися, яким допомагають у цій подорожі вчення Книги Мертвих. На жаль, герої Володіна втрачають свої шанси на просвітлення, а нещодавно померлі вирішують змарнувати своє загробне життя. спить або хоче відродитися нікчемним павуком. Ще живі живуть не набагато краще, створюючи безлад у власному порядку, наприклад, помилково декламуючи тибетську кулінарну книгу втраченому товаришу замість священної книги. Володін знову продемонстрував свій діапазон і амбіції, створивши зворушливий, істеричний твір про трансформації та силу книги. Антуан Володін — це основний псевдонім французького письменника, який опублікував двадцять книг під цією назвою, деякі з яких доступні в англійському перекладі, як-от «Малі ангели» та «Письменники». Він також публікує під іменами Lutz Bassmann і Manuela Draeger.J. Т. Махані закінчив програму магістра мистецтв із вивчення літературного перекладу в Університеті Рочестера та зараз навчається на магістра в Університеті Арканзасу.