З часів анонімного пізньоантичного трактату «Про піднесене» ця естетична категорія означає щось величне, що відкрито почуттям і водночас виходить за межі чуттєвого досвіду. Нас може підносити новизна, подія, вільний вчинок, суверенне рішення, але також війна, смерть, втрата, травма – все, що відсилає до непредставленого чи непредставленого. Тому невипадково, що поняття піднесеного привертає особливу увагу в епоху модерну, коли досвід постійного оновлення – «виходу з неповноліття» (І. Кант) і водночас втрати традиції (Е. Берк) стає основним для західної культури. Вже у XX столітті Т. Адорно та Ж.-Ф. Ліотар пов'язують піднесене із проблемою статусу мистецтва «після Освенциму». На цих прикладах видатний російський філософ та теоретик мистецтва Валерій Подорога показує, як від поняття піднесеного залежить наше розуміння та переживання часу. На кожному новому етапі історії високе приймає нові обриси і в певному сенсі гарантує, що в історії не може бути нічого остаточного: «Так і залишається загадкою, де і коли, як і з якою інтенсивністю може виявлятися почуття піднесеного, і що воно, виявляючись, виявляє у нас». Валерій Подорога (1946–2020) – філософ, антрополог, художній критик, автор понад двадцяти монографій, присвячених сучасній західній думці, російській літературі, кіно та феномену тілесності.