Яскравий представник поезії Срібного віку, Микола Степанович Гумільов, пішов на фронт добровольцем у 1914 році, незважаючи на те, що ще 1907 року його було звільнено від військового обов'язку. Книга «Записки кавалериста» — документальна повість про перші роки проведених ним у лавах 1-го ескадрону Лейб-Гвардії уланського полку. Перед нами — живі картини війни, представлені очима не стільки великого поета-акмеїста, скільки кавалериста, який мужньо розділив тягар військового життя разом із рядовими солдатами. Його талановитий задум і блискуче здійснений прорив фронту австро-німецьких військ у 1916 році, який отримав назву Луцького, а згодом Брусиловського, відбився на всьому ході світової війни.