Якщо вірити статистиці, у всіх битвах Великої Вітчизняної, включаючи знамениту Прохорівку, наші танкісти зазнавали найважчих втрат аж ніяк не від німецьких панцерів — найнебезпечнішим противником були не знамениті «Тигри», «Пантери» та «Фердинанди», не легендарні « Штуки», не сапери та фаусники, не грізні зенітки «Ахт-Ахт», а Panzerabwehrkanonen — німецька протитанкова артилерія. І якщо на початку війни самі гітлерівці охрестили свою 37-мм протитанкову зброю Раk 35/36 «дверною калатушкою» (фактично марна проти нових КВ і «тридцятьчетвірок», вона тим не менш палила як сірники БТ і Т-26), то ні 50 -мм Раk 38, ні 75-мм Раk 40, ні 88-мм Раk 43, ні надпотужне 128-мм Раk 80 зневажливих кличок не заслуговували, ставши справжніми «вбивцями танків». Неперевершена бронепробивність, найкраща в світі оптика, низький малопомітний силует, чудово підготовлені розрахунки, грамотні командири, чудовий зв'язок і артрозвідка — кілька років німецька ПТО не знала собі рівних, а наші протитанкісти перевершили німецьких лише на самому кінці війни. інформацію про всі протитанкові артсистеми, що перебували на озброєнні Вермахту, у тому числі й трофейних,— про їхні переваги і недоліки, організацію та бойове застосування, поразки та перемоги, а також досконалі звіти про їх випробування на радянських полігонах. Видання ілюстроване ексклюзивними кресленнями та фотографіями.