Есе про пам'ять автора книги Out of Egypt.

Ми пам'ятаємо не тому, що у нас є щось, до чого ми хочемо повернутися, і не тому, що спогади — це все, що ми маємо. Ми пам’ятаємо, тому що пам’ять – наш найінтимніший, найрідніший жест. Більшість людей переконані, що я люблю Олександрію. По правді кажучи, я люблю згадувати Олександрію. Бо не Олександрія прекрасна. Пам’ятати – це прекрасно.

Андр Акіман, якого славлять як одного з найзворушливіших стилістів свого покоління, написав дотепну, дивовижну серію пов’язаних есе, в яких роздумує про досвід втрати, починаючи від свого вимушеного від’їзду з Александрії як підлітка, через його коротке перебування в Європі, і, нарешті, до дому, який він створив (і наполовину винайшов) у Верхньому Вест-Сайді на Мангеттені.