У книзі на прикладі петровських реформ розглядається одвічна проблема російського життя: чи потрібні Росії реформи, а якщо так, то чому для цього потрібно пролити річки крові? Проблеми реформування завжди були актуальними для російської дійсності. У певному сенсі реформи визнаються неодмінною частиною політики російської влади. При цьому якось забувається, що круті перетворення – не є нормальний стан життя суспільства, і люди на власній шкурі відчувають тяжкість ідей реформаторів. Петровські реформи – один із найяскравіших прикладів. Вони призвели не до поліпшення життя суспільства, а до посилення влади держави, зростання його імперських апетитів. Завдяки петровським реформам Росія модернізувалася, європеїзувалась, але основи її – кріпацтво та деспотична влада – залишилися колишні. Інша сторона цієї проблеми, що розглядається в книзі, – особистість самого реформатора. Петро Великий був людиною видатною, яка щиро бажала Росії блага, йому навіть здавалося, що він знає, як привести країну до благополуччя. У своїй грандіозній реформаторській діяльності він був фанатичним державним романтиком, не щадив ні себе, ні Росію. Він узяв за основу реформування країни принцип: "У Росії прогрес досягається тільки насильством, примусом!" і послідовно проводив їх у життя. Як це здійснювалося і до чого призвело – і є суть цієї книги.