Але щойно втратив кохання всього свого життя. Він не може дихати. І сміятися. Навіть їсти не може. Без Лу все йому не в радість, навіть улюблений острів, на якому вони оселилися після весілля і прожили все життя. Адже Лу і була цим життям. А тепер її нема. Але навіть з того боку вона намагається розбурхати його, та що там розгальмувати – ускладнити його долю вдівця до краю. У своєму заповіті Лу оголосила, що її чоловік - зрадник, але свою провину він може спокутувати, зробивши ... У голові Жо витісняються жахливі припущення. Перемахнути з тарзанкою через затоку? Залізти на дзвіницю та звільнити скульптуру тунця? Відремонтувати будинок для людей похилого віку, пофарбувавши стіни в червоний з синім горошком? Ні, все набагато серйозніше. Він повинен зробити щасливими їхніх дорослих дітей, сина та доньку. І Жо метається між сином, що зайняв оборонну позицію, і пошарпаною численними коханцями дочкою. Місія його важка, але, як з'ясовується, таїть у собі безліч щасливих випадковостей, бо ніколи не пізно розпочати все спочатку. Члени цієї родини плачуть, сміються, сваряться… а головне – вони кохають! Надзвичайно іронічний, м'який, теплий роман однієї з найулюбленіших читачами французької письменниці, книги якої з якогось непорозуміння ніколи по-російськи не видавалися.