Думки про цю жінку розламували мозок; її вигляд викликав генітальну тривогу. Її легше було вбити, ніж зробити своєю; легше проклясти, ніж зрозуміти. Дивлячись на господиню – власницю клубу «Різнокольорові педалі» Арину Балованцеву, її особистий секретар Валера відчував: поряд із нею треба бути героєм – благородним, великодушним, мужнім. Або не бути зовсім, піти з Ариніної орбіти ... Але як піти - якщо вона притягує і манить, якщо навколо неї життя стає яскравим і осмисленим! І як визнати, що ти, чоловік, не тільки не герой, а й програєш жінці за всіма показниками? Заздрість. У душі Валери розросталася заздрість. Хотілося довести, що Балованцева не така вже й хороша, що її велич – тільки піар-хід. І одного разу ця можливість представилася.