«…Професія, за якою мій тато вийшов на пенсію, – льотчик цивільної авіації. Пенсія настала у нього досить рано, рік роботи їм рахували за півтора. Повністю була перебудова, тож після тата і тих, хто йшов на пенсію разом з ним, майже ніхто й не літав – тому що відразу швидко розікрали і привели в повну непридатність аеропорт, аеродром, літаки, наземні служби та склади ПММ. На багато років цей невтомний аеропорт, ідеально підігнаний під безперебійне функціонування, помер. Теплилося життя лише далеко-далеко за злітною смугою, на метеостанції, тремтів на вітрі смугастий «чаклун»… Там збирали погоду та продавали її у телевізор…»