У травневому номері «ДН» за 2007 р. була опублікована коротка мемуарна повість Юрія Оклянського про знаменитого партизанського генерала і автора книги «Люди з чистою совістю» Петра Петровича Вершигора, яка свого часу лунала свого часу. "Людьми з чистою совістю" назвав Вершигора партизанів, з якими ділив важкі ризиковані походи. Через деякий час авторові надійшов лист від незнайомої йому читачки, чий чоловік, як виявилося, мав прямий стосунок до героя повісті і до того, що в ній розказано. І почав розгортатися новий сюжет… Здавалося б, уславлений партизанський командир, герой війни, генерал, до того ж знаменитий письменник. Усі дані для того, щоб спочивати на лаврах. Як би не так! Подвиги карані — протягом довгих мирних років Петру Петровичу Вершигорі доводилося воювати за своє чесне ім'я та чесні імена побратимів зі зброї. Про те, як це відбувалося, — у мемуарному нарисі Юрія Оклянського «Переодягнутий генерал». В електронну версію увійшла й друга частина — «Безрукий поводир», опублікована 2010 року в тому ж журналі.

Обкладинка від wotti