«Шлюбні узи» — типово «віденський» роман, ніби випадково написаний на івриті, і описує стосунки єврея-парвеню з австрійською аристократкою, що межують із збоченням. За першої публікації в 1930 році він заслужив репутацію «скандального» і був забутий, але після другого, посмертного видання, «Шлюбні узи» увійшли до золотого фонду івритської та світової літератури. Герой Фогеля — чужинець у величезному місті, перекотиполе, казна-якими вітрами закинутий на вулиці Відня звідкись зі сходу. Хоч як він хоче бути тут своїм, місто відмовляється стати йому опорою. Він нескінченно блукає невигаданими вулицями і провулками, переходить з одного кафе в інше, відпочиває на лавках у садах і парках, знаходить притулок у нічліжці для бездомних і опиняється в лікарні для божевільних. Випустивши у світ перше видання роману, Фогель не припиняв працювати над ним майже до самої смерті. Після Другої світової війни друг Фогеля, художник Авраам Гольдберг викопав рукописи, зариті письменником у дворику його останнього притулку у французькому містечку Отвілль, відвіз їх до Америки, а надалі переслав їх до Ізраїлю. За цими рукописами і було підготовлено друге видання роману, що побачило світ у 1986 році. З нього і здійснено справжній переклад, який тепер виноситься на суд російського читача.