У російській історії відомі окремі періоди, які виділяються серед інших насиченою концентрацією яскравих подій, видатних особистостей, крутих поворотів, що мали доленосні значення для майбутнього Росії. Таке останнє тридцятиліття XV ст. Це час розриву з ординської залежністю і втрати новгородської вільності, жорстоких внутрішніх чвар та безпрецедентного розширення зовнішніх зв'язків, шлюбу московського государя з візантійською принцесою та затяжної династичної кризи. Це час напружених духовних пошуків, жорстоких ідеологічних суперечок, вигадливих придворних інтриг. Час повний парадоксів, коли очікування Судного дня поєднувалося з передчуттям великого майбутнього Росії, а зростання національної самосвідомості — з активним залученням європейських технологій, фахівців, ідей. І ще один парадокс — князювання Івана III, один із найбільш вивчених, улюблених медієвістами періодів, який одночасно містить у собі більше запитань, ніж відповідей. Про ці загадки розмірковує на сторінках своєї книги історик та журналіст М. Зарезін.