Рене Генон (1886—1951), безсумнівно, є одним із світил двадцятого століття, чия критика сучасного світу стійко протистояла плинним піскам новітніх філософій. Його твір із 26 томів є провиденським для сучасного шукача: він безупинно вказує на вічну мудрість, знайдену в минулих культурах, починаючи від шаманської до індійської та китайської, еллінської та юдейської, християнської та ісламської, включаючи також алхімію, герметизм та інших езотеричних течій, водночас він спрямовує читача на найглибший рівень релігійної практики, наголошуючи на необхідності приналежності до об’явленої традиції, навіть визнаючи остаточну ідентичність усіх духовних шляхів, коли вони наближаються до вершини духовної реалізації.