…Все це було так схоже на фільми про майбутнє, які я дивився дитиною, на книги, які я читав. І я вперше подумав тоді: як же так? Ось воно майбутнє, про яке мріяли фантасти, яке підстьобували футурологи. Ось воно, настало. Але чому воно так не схоже на те, що вони описували? Вони мріяли, що над містами снуватимуть трамваї, що літають, що нові комп'ютери дозволять людям розуміти один одного без слів, обмінюючись думками, зроблять їх ближче. Міста будуть прекрасні, люди вільні. Роботи візьмуть на себе чорну, важку роботу. І ось я йшов нескінченними коридорами, нашпигованими відеокамерами, і розумів, що щось трапилося, і замість нашого майбутнього, настало чуже. Що майбутнє нам підмінили. Про такому майбутньому мріяли наші бабусі і дідусі, тата і мами? Що сталося з нашим світом? І можна чи відіграти все назад?…