Вирішена в естетиці абсурду історія дорослішання двох дітей, які грають в одній пісочниці, поставлена з використанням незвичайних засобів вираження. Нарівні з акторами у спектаклі працюють ляльки, але аж ніяк не театральні. Це іграшки, які «зростають» разом із персонажами. У першій сцені карикатурно величезні ляльки, в останній гумові вироби з магазину «для дорослих». Але епатаж не самоціль, а лише допоміжний засіб у створенні на сцені моделі нашого світу, показаного у виставі як пустеля людської глухоти, сліпоти та нерозуміння. Чи зможуть вижити в ньому герої спектаклю Протазек та Мілка? Що виросте з їхнього боязкого почуття? Відповідь не є очевидною до самого фіналу.