Мемуари А. Г. Барміна (1899-1987), дипломата-«неповерненого», довгі роки були серед основних джерел для зарубіжних дослідників радянського періоду 20-30-х років. Що стосується вітчизняних істориків, тим більше масового читача, то для них ця книга була просто недоступною, оскільки перекладу її російською мовою досі не існувало. Причина цього полягає в тому, що ім'я автора вголос не могло бути сказано, оскільки він із середини 40-х років очолював російську службу радіостанції Голос Америки. Тим часом книга А. Г. Барміна представляє безперечний інтерес. Автор, активний учасник Громадянської війни, один із перших краскомів з академічною освітою, виплеканий, як і багато інших висуванців революції, Л. Д. Троцьким, був йому цілком відданий. У книзі представлена широка галерея дипломатичних та господарських працівників, відомих воєначальників, які стали у фатальні 30-ті роки «ворогами народу». Добре передана і напружена атмосфера тих років, болісна боротьба людей між боргом і страхом репресій.

Автор післямови та іменного покажчика Олександр Колпакіді

Публікація в США книги Олександра Барміна викликала на Заході досить широкий суспільний резонанс. Про неї писали газети та журнали всіх політичних напрямків. Не залишилися осторонь видання російської еміграції. Нижче наводяться найбільш яскраві витяги з рецензій.

У книзі Барміна чимало сторінок приділено показу різнобічної діяльності Голови Реввійськради Республіки, народного комісара з військових та морських справ Л. Д. Троцького. Часом він постає перед читачем таким собі Робесп'єром, караючим мечем революції, її вірним солдатом і рятівником. Яким насправді був у ролі військового вождя Л. Д. Троцький? Дослідники так і не дали поки що його справжнього портрета. Тим часом в архівах є чимало матеріалів, широка публікація яких, безумовно, сприяла б усуненню білих плям у біографії «полум'яного революціонера». Далеко не ідеально поводився він у важкий для Радянської Вітчизни час. Про це красномовно свідчать багато документів, що збереглися від минулої доби. Взяти хоч би архівні матеріали так званого «поїзда Троцького». Про те, з яким розмахом жив цей карбонарій російської революції можна дізнатися з опублікованого нижче матеріалу.

А. Кирилін. У колишньому Центральному державному архіві Жовтневої революції було виявлено невеликий документ – спогади про М. М. Тухачевського. Про автора цих спогадів В. Посторонкіне відомо зовсім мало. За скупими відомостями можна припустити, що він колишній офіцер Російської армії, воював у лавах білогвардійців, став згодом емігрантом. Володимир Микитич Посторонкін повідомляє, що справжній рукопис складений за особистими спогадами. Цілком можливо, що ці замітки є свого роду наговором на «червоного маршала» з дворян, таких фальшивок свого часу було в емігрантській літературі чимало. Але як би там не було, цей документ є, а що в ньому правда, а що неправда – судити, читачу, тобі.

У публікованих нижче газетно-журнальних матеріалах простежується життєвий шлях А. Г. Барміна - дипломата-неповернена після його втечі з Радянського Союзу. Всі ці публікації зберігалися у нього довгі роки у домашньому архіві. Здається, що ця своєрідна хроніка стане суттєвим доповненням до книги, допоможе дізнатися про деякі подробиці з біографії автора, аж до останніх днів його життя.