У світі відбулися великі зміни, пов'язані насамперед із штучними змінами людського геному. Ті, хто зміни ухвалити не побажав, живуть на Території, фактично у величезній резервації. Порядки там панують вовчі, але капітан Віктор Дашкевич з породи псів-вовкодавів ... Оповідання, що входить у цикл «Зберігачі» і служить сполучною ланкою між першим романом циклу і двома іншими. Від автора: Ця розповідь була написана для збірки антиутопій «2084». І водночас відноситься до умовного «циклу про Дашкевичів». Хто читав "Мертві зірки", пам'ятає Влада "Гюрзу" Дашкевича. А персонаж «палаючого льоду» і «Раю Сатани» Руслан «Мангуст» Дашкевич, його прямий нащадок, онук. А проміжне покоління якось випало з поля зору. Так і з'явився на світ Віктор Дашкевич, син Гюрзи та батько Мангуста, капітан ДКДН, особливими моральними підвалинами не обтяжений і, за сімейною традицією, наводить порядок на довіреній Території методами лицарів плаща та кинджала. Але все ж ментально він відрізняється і від свого батька, і від сина, — вторгнення в геном деякий вплив на психіку справило ... не найсприятливіший, прямо скажемо, вплив. Трохи захопившись, я під кінець історії загнав персонажа в непросту ситуацію, і сам не знаю, викрутиться він чи ні. Але у його дружини з дитиною все буде у будь-якому разі добре. Або хоча б у його дитини, яка має через двадцять років стати Мангустом.