«З початку літа за Вишгородом, у заповідних княжих лісах, що простяглися на кілька верст над Дніпром, не раз бачили червоного звіра пардуса, або барса. Почувши перше про те донесення, князь не повірив. Він багато років присвячував дозвілля полюванню, і псовим, і соколиним, і всю околицю знав досконально, але але пардусів тут споконвіку не було, і навіть з інших не забредали. І найдавніші люди похилого віку не згадували, щоб на їхній пам'яті таке бувало…»