У цій книзі я не ставитиму під сумнів вирок Нюрнберзького трибуналу. Я хочу написати про інший — як мені здається, не менш важливий аспект. планування, підготовка, розв'язування або ведення агресивної війни або війни з порушенням міжнародних договорів, угод чи запевнень, або участь у загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з вищевикладених дій». Оскільки всі інші звинувачення проти керівників Німеччини випливають саме з цього пункту — бо без планування та підготовки агресивної війни неможливі ні військові злочини в її ході, ні злочини проти людяності, що супроводжують її, то саме це звинувачення і є головним і основним у всьому Нюрнберзькому процесі. «Усі обвинувачені спільно з іншими особами протягом кількох років, що передували 8 травня 1945 року, були керівниками, організаторами, підбурювачами та співучасниками створення та здійснення спільного плану чи змови для вчинення злочинів проти миру, військових злочинів та злочинів проти людяності, як вони визначаються у статуті даного Трибуналу, і відповідно до положення Статуту несуть індивідуально відповідальність за свої власні дії та за всі дії, вчинені будь-якою особою для здійснення такого плану чи змови». Це найголовніша брехня Нюрнберзького «трибуналу». Тому що жодної «змови для скоєння злочинів проти миру», для розв'язання світової війни — з боку керівництва Третього Рейху насправді не існувало. Не просто не існувало, але й не могло існувати. Насправді, Націонал-соціалістична Німеччина НЕ ГОТУВАЛА СВІТОВУ ВІЙНУ. Націонал-соціалістична Німеччина НЕ ЗДАТНА БУЛА ЇЇ ВЕСТИ.