Залишивши палаючу, що спливає кров'ю Варшаву, група капітана Савушкіна попрямувала на південь, до Словаччини — Генерального штабу РСЧА були потрібні відомості про сили німців, спрямовані на придушення Словацького національного повстання. З кривавого пекла нищівної польської столиці розвідники Савушкіна перенеслися в земний рай, опинившись серед чудових Татр, де не було ні війни, ні горя, ні бід, а були лише кришталево чисте повітря та приголомшливі краєвиди, доброзичливий народ і мирна тиша… Але й цей благословенний край прийшла війна. І розвідники Савушкіна знову взялися до виконання завдання командування — яке виконали на «відмінно»; на жаль, групі не вдалося уникнути втрат — але вони були солдатами, і розуміли, що смерть — це лише частина їхньої роботи…