Причини того, що я взявся за свій життєпис, дуже тривіальні. Протягом досить довгого часу мені доводилося говорити про деякі події свого життя, і дуже часто мої розповіді поверталися до мене в такій формі, що я навіть не передбачав можливості появи такого фольклору. Мої розповіді обростали такими фактами, що навіть мені ставало цікаво їх послухати. Другою причиною, що підштовхнула мене до такого подвигу, був факт того, що періодично з'являлися люди, які пропонували мені написати про мене книгу, і щоразу мене щось зупиняло. Одного разу я навіть погодився на те, щоб одна американська письменниця записала мої спогади на касети, і я витратив кілька днів, намовляючи їй свої спогади та роздуми. Але невдовзі передумав і відмовився від цієї пропозиції. По-перше, мені доводилося витрачати досить багато часу на виклад і пояснення того, що сталося зі мною. По-друге, навіть маючи на руках аудіокасети з моїми спогадами, письменники та журналісти примудрялися так все спотворити, що я просто дивуюсь давався. Причому спотворення спостерігалося як у бік перебільшення, так і у бік збочення фактів та відвертої брехні.