НОВІ «одкровення» від автора найскандальніших фронтових мемуарів «Есесівський легіон Гітлера». Цинічна «сповідь» військового злочинця, про якого сам фюрер сказав: «Якби у мене був син, я хотів би, щоб він був схожий на Вас!» і який був засуджений до повішення у рідній Бельгії. Продовження бойового шляху добровольчої штурмової бригади «Валлонія», після чергового розгрому переформованої в 28 дивізію СС (28. SS-Freiwilligen-Panzergrenadier-Division «Wallonien»). Хоча «переформована» — це надто слабо сказано: з'єднання довелося відроджувати фактично з нуля. Взагалі, 1944-го підлеглі Дегреля примудрилися поставити своєрідний «антирекорд» Вермахта і Ваффен-СС — всього за рік «Валлонія» була знищена тричі: спочатку в Корсунь -Шевченківському «котлі», звідки вирвалися її жалюгідні ошметки, потім в Естонії, де Червона Армія стерла есесівців у порошок всього за тиждень боїв, і, нарешті, у Померанії, де дивізію добили остаточно, після чого Дегрель втік до Іспанії, щоб на дозвіллі писати мемуари про «звірства більшовицьких орд» і «беззавітної доблесті» есесівського інтернаціоналу. Але при найближчому знайомстві з його долею на думку спадають не ці пафосні марення, а незабутня цитата з «Джентльменів удачі»: «Вкрав, випив, у в'язницю…» Так і з дегрелевою «Валлонією»: розгром — переформування — на фронт — розгром переформування – на фронт – розгром… Романтика!..