На початку 2007 року читачі «Газети по-київськи» побачили перші випуски цілого циклу статей під загальною рубрикою «Записки старого киянина». Їхній автор Володимир Заманський справді старий і справді киянин – із тих жителів столиці, хто з дещо невиправданою гордістю називають себе «справжніми» киянами. Насправді предмета для гордості тут немає, оскільки народитися в тому чи іншому знаменитому місті – не наша заслуга і взагалі ніяка не заслуга, бо ця подія від нас абсолютно не залежала. Інша річ, що Київ і справді знаменитий і колоритний як і його мешканці. Так що послухати оповідача, який пам'ятає дуже багато з життя цього міста і цих городян, завжди цікаво. Їх можна читати поспіль, можна вибірково. Ви побачите старий Київ – довоєнний та післявоєнний. Ви почуєте неповторну київську мову (таку ж неповторну, як мова одеситів чи полтавців, але все ж таки іншу). Ви згадаєте свою молодість, якщо ви вже постаріли, а якщо ви молоді, вам, напевно, буде цікаво почути від дідуся чи бабусі, що ось, мовляв, і з нами відбувалося щось подібне, і ми в школі грали в доп-доп, і теж розповідали ось ці самі анекдоти, і з нами траплялися такі ж історії… «Нотатки старого киянина» публікуються без значних змін порівняно з тим, що публікувалося у «Газеті по-київськи». Але дещо суттєве автор все ж таки додав.