У цій майстерній, глибоко особистій і провокаційній книзі всесвітньо відомий мексиканський письменник Карлос Фуентес, чию творчість називають «поєднанням По, Бодлера та Ісака Дінесена» (Newsweek), повертається назад, щоб дослідити джерела мистецтво та ідеологія, події, які сформували наш час, а також його надзвичайне життя та найзапекліші пристрасті. Упорядкований за алфавітом від «Amore» до «Zurich», «This I Believe» веде нас у дивовижну внутрішню подорож із великим письменником. Фуентес має широкий діапазон: від протиріч, властивих латиноамериканській культурі та політиці, до його довгої дружби з режисером Луїсом Бунюелем. По дорозі ми знаходимо роздуми про змішане прокляття та благословення глобалізації; спогади про сексуальну ініціацію в Цюріху; люб’язне промальовування родинного дерева, повне поетів, мрійників і дипломатів; спогади про вулиці, кафе та спальні Вашингтона, Парижа, Сантьяго де Чилі, Кембриджа, Оахаки та Нью-Йорка; і вшанування літературних героїв, зокрема Бальзака, Сервантеса, Фолкнера, Кафки та Шекспіра. Усюди Фуентес захоплює силою свого інтелекту та своєю прозою. Тут також є яскраві, часто карколомні проблиски його особистого життя. «Сільвія» — це сильний любовний лист до його коханої дружини. У «Дітях» Фуентес згадує народження дочок і трагічну смерть сина; у «Кіно» він знову переживає магію таких фільмів, як «Громадянин Кейн» і «Чарівник країни Оз». Далі розширюючи свій охоплення, він досліджує зіткнення між історією та сучасним життям у «Громадянському суспільстві», «Лівих» і «Революції». І він гостро звертається до спільного досвіду, коли бореться з красою, смертю, свободою, Бог і секс. По черзі провокативна та інтимна, партійна та універсальна, ця книга є блискучим підсумком міжнародної літературної кар’єри. Переглядаючи впливи, зобов’язання, читання та ідеї всього життя, Фуентес склав чудово послідовне висловлювання свого погляду на світ, ще раз нагадуючи нам, чому читати Фуентеса – це «наче стояти під куполом Сикстинської капели. . Розмах і грандіозність цього досягнення захоплюють подих» (The Denver Post).