«Войовнича Церква не мала паладина більш ревного, ніж цей тамплієр пера, чия смілива критика є постійний хрестовий похід… Здається, французька мова ще ніколи не сягала такої пихатої парадоксальності. Це злиття грубості з вишуканістю, насильства з делікатністю, гіркоти з витонченістю нагадує ті чаклунські напої, які виготовлялися з квітів та зміїної отрути, з крові тигриці та дикого меду». Ці слова П. де Сен-Віктора вражаюче точно характеризують особистість і творчість Жюля Барбе д'Оревільї (1808–1889), а справжній том вибраних творів цього одного з найнезвичайніших французьких письменників XIX ст., складений із таких визнаних шедеврів, як роман « Пірчена» (1854), збірки оповідань «Ті, що від диявола» (1873) та повісті «Історія, якої навіть імені немає» (1882), найкраще тому підтвердження. Ніколи не приховував своїх роялістських поглядів Барбе, якого Ремі де Гурмон (1858-1915) у своєму відкриваючу книгу есе назвав «потайним класиком» і включив до «клану, що нехтують чеснотою і знущаються з обивательського розсудливості», неодноразово обвинувачено Тих, що від диявола» проти нього на вимогу республіканської преси було навіть розпочато судовий процес, — проте його суперечливою творчістю захоплювалися побратими за пером найрізноманітніших напрямків. «Барбе д'Оревільї не ризикує стати письменником популярним, — писав М. Волошин, — бо, щоб полюбити його, треба дійти до того ступеня свідомості, коли починаєш любити людину лише за непримиренність протиріч, що в ній поєднуються, за широту розмахів маятника, за велику віддаленість морозних полюсів його душі», — і все ж таки редакція сподівається, що справжні любителі французького романтизму і символізму зможуть гідно оцінити цю філігранну прозу, майстерно перекладену М. і Є. Кожевніковими і з вичерпними примітками.