Цянь Джулі Ван приїхала до Америки, коли їй було сім років,— батькові довелося залишити Китай, щоб уникнути арешту за виступи проти уряду. Вони жили без документів нелегально, у постійному страху депортації. Батько, професор англійської мови, тепер працював на простих роботах, а мати, професор математики, в потогінних цехах, часто разом з Цянь. Ксенофобія американців, постійний страх і безпросвітна бідність перетворили колись успішних викладачів на беззахисних, смиканих, сповнених розпачу людей. Світ маленької дівчинки впав: удома сварки між батьками, у школі – знущання та глузування учнів та вчителів. Єдиною віддушиною Цянь стала бібліотека, де вона вчила мову, читала книги та мріяла про те, що колись вирветься з цього пекла.