Екзистенціалізм, одна з провідних філософських течій двадцятого сторіччя, мав більший вплив на літературу та мистецтво, ніж будь-яка інша школа думки. Зосереджуючись на провідних діячах екзистенціалізму, включаючи Сартра, Ніцше, Гайдеггера, К’єркегора, де Бовуар, Мерло-Понті та Камю, Томас Флінн пропонує стислий опис екзистенціалізму, пояснюючи ключові теми індивідуальності, свободи волі та особистої відповідальності, що відзначило рух як спосіб життя, а не просто спосіб мислення.

Флінн встановлює філософію екзистенціалізму в контексті, від ранніх феноменологів до її підйому в 40-х і 50-х роках, і зв’язки з націонал-соціалізмом, комунізмом і фемінізмом. Він визначає оригінальне визначення «екзистенціалізму», яке, як правило, затемнюється незаконним привласненням, і підкреслює, наскільки ця філософія все ще актуальна в нашому світі.